Очікує на перевірку

Осадчук Андрій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Осадчук.
Осадчук Андрій Петрович
Народився20 листопада 1971(1971-11-20) (52 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльністьпрофесійний управлінець, громадсько-політичний діяч, депутат Київської міської ради VIII скликання, народний депутат України 9-го скликання.
Alma materІнститут міжнародних відносин Київського університету
ЗакладУкраїнська правнича фундація, Київстар і Василь Кісіль і Партнери
ЧленствоВерховна Рада України IX скликання
Посаданародний депутат України
ПартіяГолос
БатькоОсадчук Петро Ількович
У шлюбі зВолошина Катерина Володимирівна
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Голос 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Андрій Петрович Осадчук (нар. 20 листопада 1971, м. Київ, Україна) — український політик, юрист і громадський діяч. Народний депутат України IX скликання.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 20 листопада 1971 року в Києві. Батько — Петро Осадчук, український поет і громадський діяч, мати — радіоінженер, брат — Роман Осадчук, український перекладач, літературознавець.

Освіта

[ред. | ред. код]

У 1988—1993 роках навчався в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, спеціальність «міжнародне право».

У 1993 році пройшов курс післядипломної освіти в Коледжі Королеви Марії та Вестфілда (Queen Mary & Westfield College).

Протягом 2000-х років проходив численні навчальні програми з менеджменту організацій та регулювання ринку телекомунікацій в Осло, Римі та Амстердамі.

У 2018 році навчався в Академії лідерства для розвитку, співорганізаторами якої стали Центр демократії, розвитку та верховенства права Стенфордського університету, Центр міжнародного приватного підприємництва (CIPE) і Школа управління Українського католицького університету. Менторами програми були Д-р Френсіс Фукуяма, Майкл А. Макфол та Майкл Бенон.

Професійна діяльність

[ред. | ред. код]

З 1994 по 1995 рік працював радником з юридичних питань та проєктним менеджером у Всеукраїнському благодійному фонді «Українська правнича фундація». У цей же період працював помічником Міністра юстиції України Сергія Головатого.

У 1995—1997 роках обіймав посаду радника з юридичних питань компанії «Р. Дж. Рейнолдс Тобакко Україна».

У 1997—2001 роках був асоційованим партнером юридичної компанії «Василь Кісіль і партнери».

У 2003—2005 роках обіймав посаду директора з міжнародного та корпоративного права агрохолдингу «Кернел Групп».

У 2005—2015 роках обіймав посаду директора з регуляторного і правового забезпечення ПрАТ «Київстар», був членом правління компанії. Залишив посаду після того, як був обраний депутатом Київської міської ради на чергових місцевих виборах у жовтні 2015 року.

Впродовж кар'єри декілька разів визнавався українськими бізнес медіа одним із кращих топ-менеджерів країни в галузі управління.[1][2][3]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

У 2016—2019 роках був радником голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

У 2015—2019 роках — депутат Київської міської ради VIII скликання, секретар постійної комісії Київської міської ради з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції. З 2018 року і до припинення повноважень депутата Київради був членом комісії з проведення оцінки корупційних ризиків у діяльності Київської міської ради.

На позачергових парламентських виборах 2019 року був обраний народним депутатом України по загальнодержавному виборчому округу від партії «Голос», № 13 у списку.[4] Безпартійний.

31 серпня 2020 року внесений до санкційного списку Російською Федерацією.

Приватна колекція

[ред. | ред. код]

З середини 2000-х років, почав збирати колекцію стародавніх географічних карт. Метою та ідеєю дослідження було відстежити розвиток назви «Україна» на політичних картах Європи з часу запровадження масового книгодрукарства. Наразі зібрана одна з найбільш повних колекцій оригінальних карт українських земель виданих у XV—XVIII століттях видрукованих європейськими майстрами. Основна частина колекції була оцифрована і зараз доступна для загального ознайомлення в мережі інтернет. Цифровий проєкт Vkraina залишається найбільш повною і найбільш якісно оцифрованою збіркою стародавніх карт земель України у світі[джерело?].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Топ-7 лучших топ-менеджеров в управлении изменениями. delo.ua (рос.). Архів оригіналу за 1 серпня 2014. Процитовано 22 вересня 2018.
  2. ↑ В «Киевстар» работает «Команда мечты»: итоги рейтинга «Инвестгазеты». UkrHome (англ.). Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 22 вересня 2018.
  3. ↑ Названы ведущие юридические департаменты 2014 года. pravo.ua. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 22 вересня 2018.
  4. ↑ Центральна виборча комісія - Вибори народних депутатів України 2019. www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 24 серпня 2019. Процитовано 24 серпня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Осадчук_Андрій_Петрович&oldid=43374369